Олександр назавжди залишиться в нашій пам'яті розумним, сміливим,товариським, надійним. Його любили й поважали, бо була закладена із сім'ї щира вдача, терплячий характер, інтелігентність. Гордилися ми ним у класній родині, його щирою душею. Саша завжди готовий був підтримати інших та чудово вмів дарувати позитивні емоції. І в спорті, і в позакласних заходах був у центрі подій. Користувався авторитетом серед однокласників, учнів школи та вчителів.Важко повірити, що його вже немає. Олександр назавжди буде для нас прикладом великого патріотизму, частиною історії нашої незламної України.Вічна і світла пам'ять Герою!Низький уклін батькам!

Лариса КОЛОМІЄЦЬ, класна керівниця випуску 2010 року.

Сашко Матус… не вистачає слів.Десь між ковідом та початком повномасштабної ми випадково зустрілися метушливим вечором пʼятниці в одній маршрутці Київ - Яготин. Ми згадували студентські роки Сашка і він своїми жартами і веселістю заряджав усіх довкола. Точно так само, як щоразу заходив до нас в деканат і тоді графіки, розклади втрачали сенс, бо у Сашка було «серйозне» питання як привід зайти привітатися і зарядити позитивом на ввесь день.Я впевнена, що і серед своїх побратимів Сашко був таким самим позитивом, промінем доброти і радощів навіть у найважчий час.Олександре, мʼяких хмаринок Тобі на небесах. Честь.Щирі співчуття родині. Світла памʼять у наших серцях.

Надія АДАМЕНКО, к.філос.н., заступниця директора Інституту філософської освіти і науки НПУ ім. М.П. Драгоманова (2014-2015 н.р.).

НА ЩИТІ...Сьогодні в серці — не просто біль. Сьогодні в душі — крик. Бо війна знову забрала найкращого. Олександр - мій учень. Мій помічник. Мій вихованець. Хлопець, яким пишаються вчителі, який завжди був поруч — щирий, світлий, чесний. Один із тих, кого не забудеш ніколи.Він був свідомим і серйозним не за роками. Памʼятаю той день, коли в нашому селі відбулася надзвичайна подія. З нагоди 75-річниці Голодомору 1932-33 років в Україні розпочався заключний етап Міжнародної акції Незгасима свічка. Упродовж 2008 року символічна свічка передавалася з країни в країну і вже побувала в 33 країнах, серед них Австралія, Канада, США, Колумбія, Аргентина, Великобританія, Швеція, Німеччина, Італія, Казахстан, Молдова, та інші. 26 жовтня Незгасима свічка прибула до України з Грузії і саме в нашому селі Іванків відбулося її запалення. Олександр Матус-президент учнівського парламенту мав честь її запалити. Бережно, мов святиню. Тоді він ще був школярем. І вже тоді — справжнім Громадянином. З великої літери.Він вмів бути веселим, і вмів бути глибоким. Вмів розвеселити зал гуморескою, і водночас — стати прикладом гідності для всієї громади. Він співав, танцював, боксував, організовував, допомагав — і завжди був першим, найкращим, надійним.І ось тепер його немає. Клята війна вирвала його з нашого життя. Із наших світлин. З наших спогадів. З майбутнього, на яке він заслужив.Це дев'ятнадцята втрата нашого села! І немає таких слів, які вмістили б той біль, що рве на шматки.Ми памʼятаємо тебе, Сашо! Тебе ніколи не забудуть!Незгасима Свічка памʼяті, яку ти запалив тоді — тепер палає в кожному нашому серці. Вона палає твоїм іменем.Герої не вмирають.Слава Тобі, Захиснику!Вибач… що не вберегли.

Світлана ГАРЯЧА, художній керівник Іванківського СБК, вчитель.

ОЛЕКСАНДР ОЛЕГОВИЧ МАТУС

26.05.1993-25.04.2025

Випускник 2010 року Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Офіцер. Лейтенант, командир взводу загону спеціального призначення окремої єгерської бригади.
Олександр Олегович Матус народився 26 травня 1993 року у селі Іванків Бориспільського району Київської області. Після закінчення Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів вступив на спеціальність "Філософія" Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (нині УДУ імені М.П. Драгомагова) - Інститут філософії та освітньої політики.
Розумний, товариський, надійний, сміливий, чесний, доброзичливий життєлюб - таким назавжди запам'ятають Олександра рідні, друзі, односельці, всі, хто знав його особисто.
Друзі згадують, що Олександр був надзвичайно життєрадісною людиною та оптимістом. Навіть перебуваючи в реанімації, продовжував жартувати та дарувати настрій близьким. Ніколи нікого і ні за що не засуджував. А ще був мрійником, будував плани на майбутнє. Зокрема, хотів написати книгу та пов'язати своє подальше професійне життя з освітою - викладати у військовому інституті.По життю був естетом, обожнював мистецтво, полюбляв ходити до театру: "У ньому поєднувалися надзвичайні риси: сміливість, честь, доброта, любов до всього прекрасного. Водночас займайся спортом і любив музеї, книги з філософії, театр. Він був тією людиною, про кого за життя завжди говорили гарні речі, тому що він на них заслуговує".
Світлий спомин про Олександра бережуть і в Інституті, де наш Герой здобував вищу освіту:"Олександр був не просто активним студентом: він був старостою, лідером студентського самоврядування, завжди готовим допомогти, підтримати, взяти на себе відповідальність там, де це було потрібно найбільше. Життєва позиція, мужність і щире серце Олександра залишили глибокий слід у серцях усіх, хто мав честь знати його особисто". https://www.facebook.com/share/p/19SLHUuVYP/
До повномасштабного вторгнення росії на територію України працював диспетчером у ДП "Міжнародний аеропорт Бориспіль".
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Олександр один з перших приєднався до територіальної оборони рідного села. А у 2023 році вступив до лав захисників України.Проходив військову підготовку у Великій Британії, згодом здобув офіцерське звання. Та коли посів посаду командира, ніколи не стояв осторонь - разом з побратимами йшов у бій, пліч-о-пліч до Харківському і Донецькому напрямках. Не посилав на завдання інших, а вів за собою.Після першого поранення не зміг надовго залишити своїх хлопців, тому після лікування та реабілітації відразу повернувся на передову.
У березні 2025 року під час виконання одного з завдань на Донецькому напрямку Олександр отримав численні важкі поранення, після чого розпочав свою найважливішу битву - за життя... Та, на жаль, програв...25 квітня 2025 року серце нашого Героя перестало битися…

26.10.2008 р.