ДЗЮБА ДМИТРО ПЕТРОВИЧ

30.05.1987 - 15.09.2022

Народився 30 травня 1987 року в селі Іванків Бориспільського району Київської області. Навчався в Іванківській ЗОШ (нині ліцей), яку закінчив у 2004 році.
Ще з дитинства Діма захоплювався спортом. Грав у футбол у складі іванківської команди, займався боксом і паверліфтингом. Також любив вивчати історію та психологію.
Згадує класний керівник Дмитра Угро Валентина Миколаївна:

«Війна забирає найкращих... У школі Дзюба Діма був скромний, людяний, чесний хлопець. Зовсім не спокійний, а навпаки емоційний, енергійний, можна сказати непосидючий. Завжди сповнений ідеями. Дуже відповідальний: йому можна було доручити справу, не сумніваючись, що зробить все якнайкраще. У нього було багато товаришів, легко знаходив спільну мову як з підлітками, так і із меншими за віком дітьми. Завжди усміхнений.У минулому році привів в садочок свого сина! І зараз пам'ятаю гордість в його очах: привів СИНА!».

З 2005 по 2007 роки проходив військову службу в українській армії. Після закінчення служби вступив в університет на юридичний факультет. Після навчання певний час працював в Державному підприємстві міжнародному аеропорті «Бориспіль».

У 2017 році одружився. А невдовзі у них народився син. Сім'я і син стали для Дмитра найбільшим щастям у житті.

З'явилося захоплення колекціонувати і ремонтувати механічні годинники. Мріяв відкрити свою майстерню.

З початку повномаштабного вторгнення росії, з перших днів вступив у місцеву тероборону. Та, побачивши звірства, які чинили росіяни, не зміг сидіти на місці, тому долучився до лав ЗСУ старшим стрільцем кулеметного відділення в/ч А3029.

Загинув 15 вересня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу у Бахмуцькому районі Донецької області в н. п. Берестове, отримавши поранення несумісне з життям. Загинув при спробі врятувати побратима під час тяжкого бою. Він завжди був сміливим, справедливим і справжнім надійним другом для своїх товаришів.

У Дмитра залишилася дружина Ірина та 5-річний син Тимофій.

Пекучий біль та гірка печаль зібрали разом іванківців 19 вересня 2022 року, щоб віддати останню шану Захиснику України. На колінах зустрічали воїна, а в останню путь проводжали пішки усім селом.

Шануємо пам’ять усіх Героїв, які ціною власного життя відстоюють майбутнє для нас! Слава Герою! Слава Україні!

Автор: Зінченко Михайло, учень 10 класу Іванківського ліцею (2003 р.)