За багаторічну працю вчителя, класного керівника, мені неодноразово доводилося писати характеристики на своїх випускників, але вперше пишу спогади про учня, якого вже немає, якого вбили на війні, який загинув, захищаючи нас від страшної навали, від безжального ворога!Які слова підібрати для цього? Як описати той жаль і смуток, що лягли на серце після страшної звістки про смерть ще молодої людини?Людини, яку зараз я називаю ГЕРОЄМ. Яким він був у школі? Звичайним хлопцем, непосидючим, активним, як і інші, товариським. У його очах завжди була рішучість і сміливість.У мене в пам’яті він залишиться хлопцем, який в будь-якій ситуації посміхався. Чи це при спілкуванні з дівчатками, яких ніколи не ображав, чи з хлопцями, чи зі мною.Де б мене не зустрічав, завжди посміхався і запитував, як рідну людину, як у мене справи, розповідав про себе.Чому від нас ідуть зараз найкращі люди, ті хто своє життя віддали задля нашої перемоги та нашої свободи? Дай, Боже, сил всім близьким Павла пережити страшне горе!Царства Небесного, вічного спокою та світлої пам’яті Герою....Класна керівниця випуску 2011 року Світлана БАБЕНКО.

ПАВЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ БУЦИК

22.09.1994-23.03.2025

Солдат, стрілець-санітар мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Павло - доброволець, який ні секунди не сумнівався у своєму виборі. захищав волю та незалежність України з перших днів повномасштабного вторгнення росії.
Відважно виганяв окупантів на київському, сумському, луганському, херсонському та донецькому напрямках у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, за що неодноразово був відзначений нагородами: відзнакою Президента України «За оборону України» (серпень, 2022), почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» (березень, 2023).
У жителів громади села Іванків про Павла залишилися лише світлі й добрі спомини. Його завжди пам'ятатимуть як надійного товариша, доброго і спокійого учня, щедрого друга, відповідального працівника, люблячого сина та брата. Його поважали і цінували бойові побратими та командири.
23 березня 2025 року наш Захисник загинув у результаті здійснення противником штурмових дій позицій на Донеччині.
Церемонія прощання та поховання відбулася 31 березня 2025 року в рідному селі Павла.Останній спочинок знайшов Захисник на Алеї Героїв Онуфріївського кладовища в с. Іванків.